Хорта - Пісні Острова Волі (2006) - 14 Лютого 2010 - Музика - Українцям

„Якщо ти бажаєш я тобі розповім...”, що історія запорізьскої „ХОРТИ” розпочалася більш ніж 10 років тому, коли два шкільні товарищі Юрко Юрченко та Андрій Лобода вирішили, аби було чим зайнятися, зтворити власний гурт, назвавши його „Спідвей”, два роки пізніше до них прієдналася співачка Альона Лысенко і у трьох вирішили вони зайнятися музикою вже професійно. Як „Спідвей” вони досягли популярності у рідному Запоріжжі, зняли першій україномовний кліп у місті, двічі були фіналистами „Червоної Рути”, як „Спідвей” потрапили вони й на платівку „ТАРТАКА” „Сістема Нервів” з піснею „Розтрусить свої сідниці”...

Але у 2004 року якісь невідоми сили здійснили виброс дикої енергиі у Дніпро-Славуту, що мало великі наслідки як для нашої Країни, так і для нашого гурта, що змінив назву на „ХОРТА” та й відважився різко поміняти свій реп-кор стиль a la ТАРТАК / ТНМК на акустичний етно-гіп-гоп a la..... a la „ХОРТА”.

Два роки пройшли в написання нових пісень, шліфуванні нового стилю і ось він перший доробок!!! Карбувалися „Пісні Острова Волі” в рідному Запоріжжі на студії „Атак-рекордз” яка на думку Юрка Юрченка нічим не поступається столичним звукотвірням, за власними словами він задоволений якістю запису першачка з 12 піснями що були утворени як під час старого "Спідвея", так і у новому форматі "Хорти".

Єдиної концепції, як це дуже часто буває на альбомах гіп-гоп виконавців, у „Хорти” як би і немає, пісні нічим не повязани поміж собою, є шуткові та наркоманські співи „Човгаю (на кумарі я)” „Плата ПІ, ТРИ, Де, А”, футбольний та міський гімни – „Металург”, „Запоріжжя” (останню пісню використовував один із запорізьских политиків у своєї виборчої компанії цього року), етнічно-ліричні як „Зозуля” або „Небокрай”, і сумно-побутові як „Дива не буде” чи „Життя продовжується, брате” (до речі, отримав я це кружало як раз у день підписання так званого „універсалу”, і ця пісня була мені великою моральною підтримкою..).

Щодо етничної риси у творчості „Хорти”, то вона присутня у першу чергу завдяки скрипці та сопілці, на обидвих грає Михайло Савицький. Скрипка як народний інструмент на Надніпрянщині вже років сто як зникла, тому й посипалися у рідному місті на гудців звінувачіння у мавпувані карпатьских музик... і в кожному своєму інтервью „хортівці” постійно підкреслюють що мають лише своє суто місцеве коріння. Так що, шановні, бути чи не єдиним українським гуртом у російскомовному місті це вже само по собі концепція, ще й яка - „Це Запоріжжя, це Україна А не якась інша країна!”